Логопедична ритмика - це метод корекційної роботи, що повязує у єдине ціле слово (звук), музику, рух

Використання логоритмічних прийомів у корекційній роботі (початкова школа)

Молодший шкільний вік є сенситивним для розвитку сприймання, що слугує формуванню пам’яті, мислення, уваги. В основі розвитку вищих функцій лежить складний процес інтеграції зовнішнього світу у внутрішній. «Розвиток сприйняття різної модальності створює ту первинну базу, на якій починає формуватися мова» (Л. С. Виготський). Тому за різноманітних порушень бажано особливу увагу приділяти розвитку сприйняття.

Недоліки загальної! мовленнєвої моторики виправляємо засобами логоритміки. Логоритміка — це низка вправ, завдань, ігор, що поєднує в собі музику і рухи, музику і слово, музику, слово і рухи. І все це спрямоване на виконання корекційних, освітніх та оздоровчих завдань.

Уроки логоритміки проводить логопед, але в початковій школі такі заняття доцільно проводити як логопеду, так і вчителеві (з елементами логоритміки). Методично правильно дібрані вправи на заняттях з елементами логоритміки впливають на загальний тонус, настрій, на моторику, нормалізують дихання.

Адже основний принцип системи музично- ритмічного виховання — злиття рухів з музикою. Особливість цієї методики полягає в тому, що у вправах надають вагомого значення слову. Музику використовують для конструювання методу, спрямованого на виправлення різноманітних форм мовленнєвих недоліків. Уведення слова дає можливість застосовувати низку вправ, побудованих на музичному ритмі й у віршованій формі, а також дотримуватися принципу ритмічності в рухах.

На логопедичних заняттях і під час уроків діти зазвичай сидять. Необхідно задовольняти біологічну потребу дитячого організму в рухах, вводити під час заняття гімнастику та рухливі ігри.

Вправи в логоритміці побудовано таким чином, щоб мовні, музичні та зорові сигнали викликали швидкі дії. Це сприяє загостренню уваги, формує швидку рухову реакцію, розвиває спроможність до вибору реакції, до гальмування, вміння переключатися з одного завдання на інше. Ці вправи впливають на розвиток вольової сфери дитини.

Заняття з елементами логоритміки під силу проводити кожному логопеду і вчителеві молодших класів у тісному погодженні та інтеграції програм співів, ритміки, фізкультури. При цьому значного ефекту можна досягнути, якщо цю роботу продовжить вихователь у другій половині дня.

Плануючи заняття з елементами логоритміки, логопед використовує вправи:

• з психогімнастики;

• на формування уваги, розвиток пам’яті;

• вправи на орієнтування у просторі;

• ритміко-гімнастичні вправи, які регулюють тонус м’язів та формують діафрагмальне дихання.

Для психічного здоров’я людині необхідна збалансованість емоцій. Розлад почуттів сприяє виникненню емоціональних розладів, які призводять до відхилень у розвитку особистості дитини, у тому числі мовлення. Невміння висловити свої почуття, скупість, негнучкість або неадекватність міміко-жестової мови ускладнює спілкування дітей з товаришами та дорослими. Особливо в цьому випадку страждають діти з неврозами, з органічними ушкодженнями головного мозку та іншими нервово-психічними захворюваннями. Розумово відсталі діти не можуть жестами показати точні
характеристики предметів. Вони значно гірше, ніж діти з нормальним інтелектом, розрізняють почуття, що виражає обличчя людини. Недостатня диференційованість рухів мімічних м’язів призводить до недорозвитку лицьової моторики та невміння висловити свої почуття.

Саме тому на логопедичних заняттях та уроках значну увагу необхідно приділяти вправам з психогімнастики. Роботу потрібно розпочинати з першого класу. Спочатку необхідно навчати дітей елементів техніки виразних рухів, використовуючи їх у вихованні емоцій, а потім у техніці набуття навичок саморозслаблення. Слід допомогти дитині зрозуміти, що між думками, почуттями та поведінкою існує зв’язок. Виконуючи вправи з психогімнастики, діти ознайомлюються з різними емоціями, вчаться керувати ними. Це допомагає їм краще розуміти одне одного і формує їх самовираження. О. В. Сухомлинський стверджував, що розвинені почуття, висока емоційна культура — це, образно кажучи, абсолютний музичний слух моральної вихованості. І це дійсно так, бо без уміння керувати емоціями не можна виховувати в дитині моральні якості.

Під час занять діти розвивають міміку. їхні жести, пантоміміка стають більш усвідомленими, різноманітними. За допомогою цих вправ можна навчити дітей розпізнавати і передавати такі почуття, як радість, здивування, огида, гнів, цікавість, острах, сором, провина.

Крім розвитку психомоторних функцій ці вправи допомагають регулювати поведінку дитини у колективі. Тренувати вміння розпізнавати емоційний стан за мімікою можна також за допомогою малюнків. Широкий набір таких малюнків, піктограм пропонують автори М. І. Чистякова «Психогімнастика» (М. : Просвещение, 1990), В. В. Тарасу н, М. В. Шевченко «Развитие понимания речи у младших школьников с речевым недоразвитием» (Метод, рекомендации. — К. : РУМК, 1992).

Логоритмічна ритмика

Логопедична ритміка - одна з ланок корекційної педагогіки. Вона пов'язує воєдино слово (звук), музику і рухи. логоритмічних заняття спрямовані на всебічний розвиток дитини, вдосконалення його промови, оволодіння руховими навичками, вміння орієнтуватися в навколишньому світі, розуміння сенсу запропонованих завдань, на здатність долати труднощі, творчо проявляти себе. Щоденне виконання в певний час різних за своїм характером логоритмічних вправ (ранкова дихально-голосова зарядка з рухом, вправи на розслаблення, спів голосних звуків з рухом і т.д.) привчає дітей до оздоровчого режиму. Під впливом регулярних логоритмічних занять в організмі відбувається перебудова різних систем, наприклад, серцево-судинної, дихальної, рече-рухової, пізнавальної та ін Логопедична ритміка включає в себе: ходьбу у різних напрямках; вправи на розвиток дихання, голосу та артикуляції; вправи, що регулюють м'язовий тонус, що активізують увагу; мовні вправи без музичного супроводу; вправи, що формують почуття музичного темпу; ритмічні вправи; спів; вправи на розвиток дрібної моторики. Основний принцип побудови всіх перерахованих видів роботи - тісний зв'язок з музикою. Музика з її величезним емоційним впливом дозволяє нескінченно урізноманітнити прийоми руху і характер вправ. Вправи на розвиток дихання допомагають виробити правильне дихання, збільшують тривалість вдиху, його силу . Їх можна поєднувати з рухами рук, поворотом тулуба, присіданням. У них включений мовленнєвий матеріал, вимовний на видиху. Існує багато ігор для розвитку дихання. Пропонуємо Вам ті, які обов'язково сподобаються вашій дитині. Дути на ватку, пушинку, дрібні папірці. Губи дитини повинні бути округлені та злегка витягнуті вперед. Наповніть таз водою і навчіть дитину дути на легкі предмети, що знаходяться в тазу, наприклад, кораблики. Ви можете влаштувати змагання: чий кораблик далі поплив. Подобається малюкам пускати мильні бульбашки. Не нехтуйте грою на музичних інструментах! Годяться дудки, губна гармошка. Можна створити музичний оркестр, де у кожного члена сім'ї буде свій інструмент. Підняти руки вгору - вдих, опускаючи руки - видих. Поступово можна ускладнювати завдання. На видиху - пропевать голосні звуки (а, о, у, і), потім пропевать їх у поєднанні з приголосними звуками. Далі на видиху можна пропевать слова: кіт, будинок, кит і т.д. Також можна пропевать вигуки: "А! О! Ах! Ох! Ух!" і т. д. Візьміть в руки довгу мотузку і сховайте її в кулаці.